неділю, 7 лютого 2021 р.
понеділок, 1 лютого 2021 р.
Найбільші та найменші рослини нашої планети!
Найвище дерево
Найвищим сучасним деревом є секвоя вічнозелена, а саме рослина з назвою Гіперіон зі своїм солідним зростом 115,85 м.
Не зважаючи на солідний зріст цього гіганта його знайшли лише в 2006 році. Можливо, цьому велетню 500 років, хоча ряд дослідників оцінюють його вік у 7-8 століть.
Секвоя розташована в Національному Парку Редвуд у США Точне місце дерева тримають в таємниці, щоб убезпечити від пошкоджень.
Дерево з найбільшою окружністю стовбура
Дерево з найбільшою окружністю теж належить до голонасінних. Це кипарис Монтезуми (Taxodium mucronatum).
Найбільше зареєстроване дерево цього виду, знайдене в Мексиці та називається Арбол дель Туле, з окружністю 57,9 м біля основи та діаметром 14,5 м на висоті 1,5 м.
Висота дерева не така вже й велика - 39,4 м.
Рослина не має рекорду по найбільшому діаметру, бо стовбур достатньо ребристий і цим набрав собі окружності.
До цього часу не розібралися чи це одне дерево чи кілька. Спочатку думали, що тут зрослися кілька стовбурів, але аналіз ДНК зарубав цю гіпотезу "на корені".
Вік дерева оцінюють від 1200 до 6000 років, але більшість науковців схиляються до нижньої планки віку.
Але цей довгожитель схоже повільно помирає, Його коріння пошкоджені через дефіцит води, забруднення субстрату, адже сусідньою трасою за день проїжджає 8000 автомобілів.
Найбільше клональне дерево
Найбільшим клональним представником покритонасінних рослин скоріш за все є Пандо. Це чоловіче дерево тополі осикової (Populus tremuloides), яке відростило собі армію клонів, але є єдиним організмом, що підтверджено генетичними маркерами.
Рослина розташована у Національному лісі Фішлейк, на західному краю плато Колорадо в південній частині штату Юта, США.
Цеі дерева відшукали в 1976 році Джері Кемперман та Бертон Барн. Майкл Грант, Джеффрі Літтон та Інь Лінхарт з Університету Колорадо в Боулдері повторно дослідили клон у 1992 році подарували йому ім’я Пандо та обрахунки його ваги.
Пандо займає 43,6 га і, за підрахунками, важить загалом 6 000 000 кілограмів, що робить його найважчим із відомих організмів.
Через поступове заміщення стебел і коренів загальний вік клона дерева неможливо визначити за річними кільцями.
У випадку з Пандо пропонується вік до 1 мільйона років, часто йому дають 80 000 років, але загалом малоймовірно, щоб це дерево пережило масштабне зледененіння в регіоні, яке відбулося 16 000 років тому.
За реалістичнішими оцінками, кореневій системі Пандо кілька тисяч років, що все одно робить цей клон одним з найдавніших відомих живих організмів.
У 2006 році Поштова служба США опублікувала марку з Пандо , назвавши цей організм одним із сорока "чудес Америки" і це та річ, з якою справді не посперечаєшся.
Найбільша клональна трава
Питання про найбільший клональний організм не таке вже й вирішене. Хоч раніше ми оповідали про тополю завбільшки в понад 40 га, але в того могутнього дерева Пандо є конкурент.
Це морська трава посейдонія Posidonia oceanica.
Її зарості у Середземному морі поблизу Іспанії мають довжину 15 км. І хоч на 100 % невідомо чи об’єднані вони всі у єдину мережу – дослідження ДНК вказує, що перед нами клон одного організму.
Вік його оцінюють у межах 80 000 – 200 000 років.
Найбільше в світі дерево
Із найбільшим у світі деревом теж не все просто. Про найвищі, наймасивніші та дерева з найбільшою окружністю стовбура я вже писав. Але якщо брати площу крони, то всіх цих гігантів запхне за пояс фікус-баньян Ficus benghalensis. На цих гігантських індійських деревах виникає мережа взаємопов’язаних стебел та гілок.
Одна особина цього виду, Тіммамма Марріману, в штаті Андхра-Прадеш, займає площу 19 107 квадратних метрів,. Це дерево також є найбільшим у світі за периметром, треба прочимчикувати 846 метрів, щоб обійти його крону по краю.
Згідно з місцевим міфом, дерево названо на честь Тіммамми, жінки, яка вчинила саті (самогубство, кинувшись на похоронне багаття мертвого тіла свого чоловіка). Відповідно до історії – дерево утворилося з одної дровиняки, яка не згоріла в багатті.
Найвище покритонасінне дерево
Довгий час найвищим відомим видом покритонасінних рослин вважався евкаліпт королівський (Eucalyptus regnans).
Цей гігант з прізвиськом Центуріон або ж Сотник висотою 100,5 м підпирає атмосферу у Південній Тасманії. Це з тих, що виміряні достовірно, адже існують твердження й про 150-метрові деревцята, але кожен перший рибалка Вам може наміряти навіть більше.
Проте, Дерево Фергюсона трактувалося як здоровань 132,6 метра заввишки. Цей екземпляр був знайдений в районі річки Уотс у штаті Вікторія в 1871 або 1872 році. Вимір робився представниками лісового господарства, але багато фахівців вважають його ненадійним.
Більше надійності у вимірах є в іншого дерева. У 1880 році геодезист Джордж Корнтвейт з Торпдейла, штат Вікторія виміряв евкаліпт висотою 112,8 метра. За рік дерево зрубали і Корнтвейт повторно виміряв його на землі ланцюгом. Довжина його була 114,3 метра. Це лише на 1 м менше сучасного найвищого в світі дерева – секвої Гіперіон.
Проте зараз таких високих евкаліптів немає. І серед квіткових рослин Центуріон навіть поступається своєму конкуренту, про якого ми розповімо в наступній номінації.
Сучасне найвище покритонасінне дерево
Евкаліпта з престолу скинув ось цей велетень, хоч перевершив він конкурента на висоту плода банана.
Для існування великих лісів важлива відсутність сильних вітрів. Саме цей фактор дозволив вимахати на острові Борнео найвищому тропічному лісу. І саме тут знайдено найвище дерево у тропіках - 100-метрового та додатково 80 сантиметрового гіганта на ймення Менара.
Цього просякнутого лігніном велетня було знайдено лише минулого року. Належить рослина до виду Shorea faguetiana родини Диптерокарпових або ж Двокрилоплідникові (Dipterocarpaceae).
Зараз команда науковців, яку очолив Тобіас Джексон з Оксфордського університету, Великобританія, використовує лазерне сканування для створення 3D-моделі з декількох десятків дерев на виявленій ділянці лісу та вимірювання їхньої висоти.
Дослідники також встановили датчики на стовбурах дерев, щоб оцінити, наскільки вони нахиляються від вітру, та змоделювали, яке коливання вони можуть витримати. Результати свідчать про те, що в тропічних лісах сильні вітри обмежують ріст дерев.
Великі хвойні дерева в лісах помірної зони, такі як секвої (Sequoia sempervirens) у Каліфорнії можуть виростати навіть вищими, ніж Менара, але їх обмежують інші фактори, крім швидкості вітру. Не даремно ж вони мають набагато товстіші стовбури, ніж їхні тропічні вискорослі коллеги.
Найбільша трав’яниста рослина в світі
Якщо визначати найбільшу трав'янисту рослину, то тут шукати, звісно, треба посеред бананів. Найбільшим бананом є завсідник тропічних лісів Нової Гвінеї та Індонезії Musa ingens, який часто вимахує 15 м заввишки, а якщо рахувати висоту по розташуванню найвищого листка, то і всі 20 м.
У 1954 році була описана рослина з висотою понад 30 м, але останнім часом таких гігантів не фіксують.
У діаметрі пагін цієї трави може сягати 94 см. Рослина володіє рекордом і по довжині листка – листкова пластинка може бути завдовшки 5 м.
Плоди утворюють кластер вагою до 60 кг, щоправда цей мішок добра вважається неїстівним. А висить він на суцвіттєносі довжиною у ті ж 15 м (він найчастіше звисає вниз).
Найдовша ліана
Найдовшою ліаною вважається представник родини Пальмових Calamus manan. Зростає ця рослина на Суматрі, Яві та Малайському півострові. Один нерозгалужений пагін цієї рослини вимахав в умовах ботанічного саду Богора на Яві завдовжки в 240 метрів.
Найвищий злак
Найвищим злаком скоріш за все є гігантський бамбук Dendrocalamus giganteus з Південно-Східної Азії.
Виростає він зазвичай до вистоти 30 м, але фіксували й здорованя висотою 42 м.
Швидкість росту у нього феноменальна - до 40 см на день
Найбільше розгалужене суцвіття
Найбільше розгалуженее суцвіття на нашій планеті належить пальмі Corypha umbraculifera. Воно досягає 8 метрів у довжину та містить від 1 до кількох мільйонів квіток.
Рослина походить з Півдня та Сходу Індії, а також Шрі-Ланки.
Вона є монокарпіком, тобто квітує лише раз в житті. Займається проволокою 30-60 років, а після плодоношення гине.
Найбільше нерозгалужене суцвіття
Мова йде про Amorphophallus titanum, який відомий у побуті як титанічний арум (й навіть не намагайтеся перекласти латинську назву роду дослівно).
Рослина має в землі велетенську бульбу, що важить близько 50 кг. Але співробітники Королівського ботанічного саду в Единбурзі змогли виплекати за 7 років підземний запасаючий орган титанічного аруму вагою понад 153 кг.
З бульби виростає єдиний листок, який для неуважного дослідника виглядає як невелике за розміром дерево. На поверхні черешка цього велетенського листка утворюються невеликі плямки, що нагадують лишайники. Скоріш за все, вони уберігають рослину від поїдання травоїдними тваринами, оскільки останні зовсім не готові споживати стовбури дерев. Листки періодично змінюють один одного, аж доки бульба не досягне 15 кг. Така вагова категорія свідчить про готовність до формування суцвіття. Воно прориває зовнішні покриви грунту й демонструє свою моторошну красу світу.
Суцвіття цієї рослини може досягати висоти більше 3 метрів.
Воно є велетенським початком як у кукурудзи, лишень чоловічі та жіночі квіти розташовуються разом. Суцвіття оточене покривалом, яке нагадує гігантський шматок м'яса. Жіночі квіти відкриваються спочатку, потім через день чи два, зацвітають чоловічі квіти. Це оберігає рослини від самозапилення. По мірі того, як покривало розкривається, рослина випускає сильні запахи для залучення запилювачів - комах, які харчуються мертвими тваринами або кладуть яйця в гниюче м'ясо. Й цей вишуканий букет запаху містить цілий ряд неймовірних складових: диметилтрисульфід (як у лімбургері - бельгійському сирі з дуже різким запахом), диметилсульфід, триметиламін (як у гниючій рибі), ізовалер'янова кислота (як брудні шкарпетки), бензиловий спирт (як солодкий квітковий аромат), фенол (як антисептик з хлором) та індол (як людські фекалії).
Коли б Ви подивилися у хвилини смердіння на титанічний арум в тепловізор, то рослина б видалась Вам твариною. Вона в цей час виділяє температуру, щоб видаватися максимально подібною до свіжої мертвичини. Формується абсолютно реалістична ілюзія для комах.
Найбільша квітка
«Мммм! А чим тут пахне ?», - так і хоче сказати найближча до Вас муха, яка відчуває аромати рафлезії. Ви ж в цей час хаотично стискаєте рота та носа руками та шукаєте освіжувач повітря.
Так, найбільша в світі квітка на нашій планеті має шлейф з неприємного запаху. Але це не єдина її чеснота.
У світі трапляється від 30 до 37 видів рафлезій і всі вони є нахлібниками ліан з роду (Tetrastigma (Miq.) Planch. (Vitaceae). Більшість рафлезій є рідкісними через знищення, деградацію та фрагментацію їхніх оселищ, а також інші побічні ефекти існування нашої цивілізації.
Вперше науковці зіткнулися з цими рослинами у дощових лісах острова Суматра. У 1818 році це чудо без жодних слідів оперення показав натуралісту та лікарю Джозефу Арнольду місцевий гід. Квітка була завбільшки з 1м та важила як відро води – не дивно, що вона привертала увагу.
Пізніше ботанік Роберт Броун віднесе її до нового роду, назвою якого вшанує пана Стемфорда Рафлза, який і очолював експедицію, в якій була знайдена рослина. Пізніше цей діяч закріпить свою славу ще й титулом засновника Сінгапура. Джозефу Арнольду ж дістанеться видова назва Rafflesia arnoldii. Найбільша виміряна квітка цього виду має діаметр 120 см.
Рафлезії є затятими паразитами. Вони настільки трансформували свої тіла, що їх і рослинами назвати складно. Шукаєте якісь зелені органи та здатність до фотосинтезу? Успіхів! Для одного з видів навіть підтверджено втрату хлоропластного геному! Може, хочете знайти стебло чи листок? Простіше знайти сенс існування чи другу шкарпетку з пари!
Коли насіння рафлезії потрапляє на невинну жертву від стану спокою його пробуджують виділення рослини-цілі. Вони викликають демонів коренів-присосок або ж гаусторіїв, які впиваються у целюлозно-пектинову плоть бідолахи. Ті частини проростка, які не здійснили проникнення в хазяїна поступово відмирають.
Рафлезія паразитує всередині іншого організму. Її тканини, наче гіфи гриба моторошно розростаються в тілі ліани та накопичують поживні речовини. Паразит заощаджує поживні речовини, щоб створити квітку і коли для її створення все буде готово бутони проривають покриви коренів а стебел і пролазять назовні. Чужий з Хижаком можуть погризти один одному лікті.
Звісно, рослина будує здоровецьку квітку не просто так. Якби такий витратний гаджет не приносив користі, а забирав стільки ресурсів, то невдовзі він би просто був би стертий з еволюційної історії (це лише в тому випадку, якщо його не випускатимуть під торговою маркою Apple, тоді б рафлезії періодично чекали б на більші квіточки та жартували про продаж сочевичок – ну, вони дійсно часто ниркоподібної форми).
Квіти рафлезій бувають справді великими, іноді в районі метра, але не всі представники роду вкладаються усіма поживними речовинами в помпезні генеративні органи. Задача цих структур максимально проста – виглядати, як шматок м’яса, а пахнути гм…як шматок стухлого м'яса.
Аромат на любителя, але цільова аудиторія мух не скаржиться, а як відомо саме вони не можуть помилятися. Комахи залітають до квітки, безладно там повзають в пошуках поживи, перемазуються з ніг до голови пилком та летять собі далі, щоб потрапити в гіпнотичні лещата рафлезії знову та попутно здійснити запилення.
Найбільша насінина
Утворювати справді велике насіння може не так багато рослин. Але «синкарпній кладі» у межах родини Пальмових – це чудово вдається.
До цієї групи пальм належить 16 родів із тропіків Старого Світу. Вони належать до 4 триб - Borasseae, Corypheae, Caryoteae та Chuniophoeniceae, усі мають синкарпний гінецей та й за даними молекулярки вони споріднені.
Але не всі з них рекордсмени за довжиною насінин – тут є і крихітки завбільшки в кілька міліметрів, так і щасливі власники кількасантиметрових насінин, але сюди й належить гігант – сейшельська пальма (Lodoicea maldivica), у якої насінина досягає до пів метра довжини, що є абсолютним максимумом у рослинному царстві.
Важити все це добро може 25 кг.
Найбільший саговник
А який же найбільший саговник існує зараз на цій планеті? А це лепідозамія Гоупа - Lepidozamia hopei.
Цю рослину можна зустріти в дикому стані лише в Австралії – у штаті Квінслед.
У висоту вона сягає позначки 15 м, а окружність стовбура може становити й 1,5 м!
Найбільший хвощ
Оце так! Найбільший хвощ на цій планеті! Equisetum myriochaetum зроста на теренах Нікарагуа, Коста Ріки, Венесуели, Еквадора, Перу та Мехіко. Багато особин цього виду досягає висоти 4,6 м. А найбільший виміряний екземпляр взагалі був 7 м 30 см!
Найбільша папороть
А яка найбільша папороть існує на нашій планеті? Очевидно, це Sphaeropteris excelsa, (або ж як її раніше називали Cyathea brownie). Зростає вона на острові Норфолк поблизу Австралії та Нової Зеландії, а її зріст сягає 20 м.
Найбільший мох-печіночник
Найбільшим мохом-печіночником є Schistochila appendiculata. Ця рослина зростає в Новій Зеландії і за габаритами явно відрізняється від наших скромників - річчій та маршанцій.
Гаметофіт Schistochila appendiculata може сягати 1,1 м довжини, а в діаметрі мати добірні 2,6 см.
Наймасивніший мох
Перед Вами наймасивніший мох у світі - Dawsonia superba. За нього є й довші мохи, але ті конкуренти стеляться по землі, тоді ж як цей герой стійко тримає своє гаметофітне тіло.
Мешкає він у Новій Зеландії, Австралії та Новій Гвінеї. Висота рослини часто сягає 60 см, хоча є й малопідтверджені виміри 1-метрового екземляра.
Найдовший мох 
Найдовший мох у світі. Spiridens reinwardtii настільки довгий, що ноги підкошуються! Йому потрібна опора! Стовбур деревовидної папороті Ціатеї цілком собі підійде.
Трапляється вид в Індонезії, Малайзії, Папуа-Новій Гвінеї, Філіппінах, Меланезії та в Тайвані.
S. reinwardtii виглядає, як ліана, яка зазвичай має висоту від 30 до 40 сантиметрів, але може психонути та й до 3 метрів дорости.
Найменша дерев’яниста рослина в світі
Одною з найменших дерев'янистих рослин на цій планеті є верба трав'яниста (Salix herbacea).
Зростає рослина в Європі, Азії та Північній Америці у арктичних та альпійських екосистемах.
У висоту цей гігант сягає від 1 до 6 см.
Найдрібніше насіння
А яке ж найдрібніше насіння в світі? Коли шукати відповідь на це питання можна натрапити на версію, що це насіння гірчиці. Чому? Все завдяки Євангелію від Марка 4:30-32 :
«І мовив: «До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?
Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.»
Проте, ми не будемо аналізувати цей символізм, а просто скажемо, що є насіння й поменше.
Гірчичне насіння насправді досить велике – 1 мм у довжину! Порівняно з ним представники родини Орхідних чи Зозулинцевих (Orchidaceae) - справжні майстри мініатюр.
Хоч є в межах цієї групи рослин й володарі величезних 6-міліметрових насінин як Epidendrum secundum, але от у Anoectochilus imitans насінини мають довжину лише 0,05 мм. Тому спробуйте ще помітити таку дрібноту без збільшувальних приладів!
Одна насінина багатьох видів орхідей важить близько 0,81-0,9 мікрограм, тому така штукенція може вільно літати в повітрі, як дрібна часточка пилу.
Це особливо допомагає орхідеям-епіфітам, які так можуть вилазити на дерева без жодних тобі драбин.
Але за все треба платити. Через маленький розмір насіння не має ендосперму – запасу поживних речовин - і зародок у ньому недорозвинений. Без допомоги грибних організмів такі крихітки просто нездатні прорости.
Найменша квіткова рослина
Хто ж найменша квіткова рослина в світі? Не знаю, як Вас, але мене вчили, що це вольфія безкоренева Wolffia arrhiza, яку можна знайти і на території України. Сліди цього міфу збереглися навіть в українській вікіпедії. Але реальність повна розчарувань й наша вольфія зі своїм розміром в 1 мм завелика.
У 1997 році до Книги рекордів Гіннеса в ранзі найменшої рослини у світі була внесена Wolffia angusta. 0,6 мм у довжину та 0,33 мм у ширину - це справжня крихітка.
Отакої! Ви дочитали аж сюди? Тримайте мою найбільшу подяку розміром з секвою!
https://www.facebook.com/dovkolabotanika/posts/3500827806681619
Природа України. Долина карпатського зубра.
ІСТОРІЯ
Як багато ви знаєте про красу природних територій вашого регіону? Для нас справжнім відкриттям став заповідник "Сколівські бескиди", розташований всього за 120 км від Львова. Тут панує спокій і гармонія. Тутешня річечка турає свій шлях посеред мальовничих стрімких гір Серединного хребта. Його схили покриті стіною із ялиці, високою смерекою і буком. Взимку невеличкий туман піднімається до хмар: так гори дихають у повній білій тиші. Сама долина рівна і зовсім неширока, а через своє розташування майже ізольована.
Але особливістю заповідника є не мальовничі краєвиди, а його мешканці. Адже мало хто знає, що ще в 2009 році тут "поселилися" … зубри! Стадо диких биків повноправно "володіє" місцевими землями, луками й широкими полянами. Правлять ж стадом самки. За законами долини самці зубрів у зимовий час відлучені від стада. Не маючи спокою, ці кошлаті та потужні велети влаштовують між собою "лицарські зустрічі", а інколи свою самотність компенсовують зухвалими "рейдами" на сади людей. Хто дійсно радіє такому "сусідству", так це птахи, як-от грайливий сорокопуд сірий – безсумнівний любитель легкої наживи.
На схилах урочища також можна зустріти козулю, трохи вище розміщенні пункти підгодівлі оленів. У долину останні спускаються на часто через природне суперництво зі зубрами за місця сезонного випасу. Лісники говорять, що в урочищі бачили вовка, лисицю, рись, куницю, горностая. Звісно, зустріч з хижаками є великою удачею, а зубри в такі миті гуртуються, обороняючи свій неповороткий молодняк – майбутнє популяції. Життя вирує в цій забутій гірській місцевості!
Про фільм Попри красу і надзвичайну цінність українських Карпат, досі немає якісного висвітлення "дикого життя" в гірській місцевості. Долина зубра – це унікальна лісова екосистема в карпатському регіоні. Саме тому Explorer Life обрав цю локацію для створення документального фільму про дике довкілля, життя якого, на наш погляд, буде відкриттям для українського глядача.
Підписатися на:
Дописи (Atom)