Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів із розділу «Держави Азії та Латинської Америки»

 

Утворення ізраїлю. Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання_матеріали до уроку

1.Перевіримо отримані знання з минулого уроку-виконаємо 

Тест ІНДІЯ

2. Яка роль цих особистостей в  становленні Індії як незалежної держави

Махатма Ганді

Джавахарлал Неру

Індіра Ганді

Раджив Ганді

Утворення ізраїлю. 

Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання

Домашнє завдання : 

читати параграф 23 , в робочих зошитах скласти таблицю "Військові конфлікти "

з колонками : 1. Терміни конфлікту  2. Сторони конфлікту  3. Причини  4. Наслідки 5. Примітки ( додаткова інформація про перебіг конфлікту)

 

Китай

 Китай

Мета: розкрити особливості розвитку Китаю у другій половині ΧΧ- на початку ΧΧΙ ст.;

охарактеризувати соціально-економічні експерименти китайських комуністів;

розкрити особливості культу особи Мао Цзедуна;

формувати навички  критичного мислення,вміння зіставляти, аналізувати,      порівнювати;

виховувати розуміння історичних процесів в Китаї,виховувати толерантне ставлення до інших народів.

1.    Перевірка домашнього завдання: Дайте відповіді на запитання ( у робочих зошитах)

1.        Назвіть  основні етапи деколонізації та позначте  пна карті країни,що звільнилися з під колоніального гніту після другої світової війни 2.Які чинники вплинули на проголошення незалежності?3.  Поясніть феномен нових індустріальних держав Сходу. Чому їх назвали азіатськими драконами?4.  Яке значення мали повоєнні реформи для подальшого  розвитку Японії?  5.Проаналізуйте  основні наслідки  японського економічного дива  6.  Як ви розумієте твердження : « У 60 р.Японія була майстернею світу,а  в   80рр перетворилась в конструкторське бюро світу   ? 7.Які риси національного характеру допомогли японцям досягти сучасного розвитку країни?

    Мотивація навчального матеріалу.

Пригадайте ,чим прославився Китай?                                 виробництвом  паперу, пороху, порцеляни, уміли   передбачувати місячні затемнення, знали десяткові дроби, вживали від΄ємні числа, знайшли компас, створили сейсмологічний прибор для вимірювання коливання землі, створили релігію – конфуціанство і даосизм, винайшли ієрогліфічне письмо

·        В Україні говорять «уміли зготувати ,та не вміли подати»                               Про що йде мова?

Стародавні китайці називали його «вогнем життя».

·        Як ця культура поєднує  Китай, Японію та Індію?

       Вивчення нового матеріалу.   Як ви сьогодні зрозуміли ми розпочинаємо вивчення історії Китаю

 Проблемне питання:

§  Чи змогла б Україна використати досвід Китаю для  стабілізації економіки?

                       План

1.     Проголошення КНР.

2.      Культ особи Мао Цзедуна .Соціально-економічні експерименти комуністів.

3.     Культурна революція.

4.      Реформи Ден Сяопіна.

5.      Китай на рубежі  століть

1.      Проголошення КНР

Китай  став жертвою агресії Японії в 1931році. Після Другої світової війни загострилось протистояння між КПК і Гоміньданом. 14 серпня  1945року між СРСР і Китаєм було підписано договір про дружбу  і співробітництво. Переговори про створення коаліційного уряду між КПК і Гомінданом закінчились невдачею. Гоміньдан поставив за умову роззброєння армії КПК, Мао Цзедун не погодився і почав створювати НВАК. Армія Гоміньдану рушила на північ , ії підтримували США. В 1947році НВАК перехопила ініціативу , режим Чан Кайші зазнав поразки,  залишки його військ було евакуйовано на Тайвань. Успіхам комуністів сприяла аграрна реформа, націоналізація промислових підприємств, банків,залізниць,власності іноземного капіталу,було встановлено монополію зовнішньої торгівлі. Але економіка залишалась багатоукладною.

1 жовтня 1949року було проголошено КНР. Головною метою комуністів проголосили перетворення Китаю на сильну промислову розвинуту державу. Чан Кайші зі своїми  противниками емігрував  на  о. Тайвань де проголосив Китайську республіку. Держава обрала капіталістичний шлях розвитку і претендувала на місце единого представника китайського народу на міжнародній арені.

Обговоримо::

·         Коли  і за яких обставин було проголошено КНР?

·        Що сприяло перемозі комуністів у громадянській війні?

·        Якими були перші заходи комуністів?

2.       Культ особи Мао  Цзедуна .Соціально-економічні експерименти комуністів. (захист презентації)

В 1953році у Китаї був взятий курс на індустріалізацію і націоналізацію приватної власності. Перша п΄ятирічка була успішно виконана (1953-1957рр) Велику допомогу надав СРСР. З його допомогою було збудовано 500 підприємств. Замість приватного сектору економіки створювався державний сектор. За радянським зразком було проведено суцільне кооперування сільського господарства. Після ΧΧ з΄їзду КПРС  і критики культу особи Сталіна відносини між країнами погіршилися. Мао вирішив будувати соціалізм «швидше,краще,ощадливіше» Для економічно мислення Мао була використана стратегія «людського моря» - вирішення проблем за   рахунок величезних мас працездатного населення. Це суперечило здоровому глузду.

В 1958 році було розроблено курс «Трьох червоних прапорів»   

v  «великого стрибка»;

v створення народних комун;

v побудови соціалізму.

 Складання таблиці Політика «великого стрибка» ( у робочих зошитах)

Заходи	Результати
Ідеологічна боротьба з «правим ухилом» в партії Безкоштовна праця під гаслом «Три наполегливої праці -10тис років щастя !» Створення замість сільськогосподарських кооперативів «народних комун» Усуспільнення майна,введення зрівнялівки в розподілі Регламетація життя селян Прискорення індустріалізації Масовий рух за збільшення виробництва чавуну і сталі Прискорення світової революції	Початок політичних репресій   Повний занепад промисловості і с/г-ва Дезорганізація економічного життя  Країна голодувала  Посилилось протистояння між СРСР та Китаєм,що привело до розриву Розкол в світовому соціалістичному таборі  курс  регулювання економіки

  Обговоримо :

§  За яких обставин сформувався культ особи Мао Цзедуна ?

§  До яких негативних наслідків це привело?

§  До яких наслідків привела політика великого стрибка?

§  Чи вдалося Китаю догнати  інші країни в галузі   промисловості?

3.     Культурна революція. ( група Політологів працюють з підручником та захищають презентації)

Згадайте:

·        Що являла собою культурна революція в СРСР?

·        Які були справжні цілі «культурної революції « в Китаї?  Що спільного вона мала з культурою?

·        Проти кого вона була спрямована?

·        До яких  наслідків вона призвела?

 Періодизація культурної революції(робота в зошиті та складання таблиці)

Період	Характеристика
Ι період (1966-1969)	Утверджувався культ особи Мао Цзедуна. Опора на загони хунвейбінов та цзаофанів. Чистка в партії,комсомолі,показові процеси над ворогами революції,масове насильство
ΙΙ період (1969-1973)	Заходи по нормалізації становища . Криза партійного керівництва. Спроба переглянути Конституцію. Боротьба за вплив в армії. Реабілітація деяких діячів. Влада в руках «групи  чотирьох»
ΙΙΙ період(1973-1976)	Була прийнята нова Конституція(1975р). Реанімація ідей культурної революції. Масові виступи робітників . Процес над «групою чотирьох»

 Робота з документом «Із листівки хунвейбінів»

4.      Реформи Ден Сяопіна

В 1978році до влади прийшов реформатор і прагматик Ден Сяопін , було запроваджено програму «Чотирьох модернізацій»

Реформи в сільському господарстві:

-         Запровадження сімейного підряду

-         Поділ землі комун порівну

-         підвищення закупівельних цін

-         зросли матеріальні стимули селян

-          створювалась мережа малих сільськогосподарських підприємств з переробки продукції та промислів

Реформи в промисловості:

-         Державні підприємства переводились на госпрозрахунок і отримували економічні стимули праці

-         Заохочувався дрібний і середній бізнес

-         Обмежувалися повноваження адміністративних органів і партійних комітетів

-         Запроваджувалась оренда в промисловості

-          Створювались вільні економічні зони за участю іноземного капіталу

-         Створювались  спільні  підприємства

Реформи в науково-технічній  сфері та освіті

- виділялись значні кошти на наукові дослідження і проектно-конструкторські роботи

- купувались за кордоном іноземні патенти та ліцезії

- підвищувалась наукоємкість виробництва

- передача відповідальності за початкову освіту на місцеву владу

- сприяння розвитку професійно-технічної освіти

- запровадження 9 річного  обов΄язкового навчання  в школах

- збільшення фінансування освіти

- розширення самостійності вузів

Робота з документами («Інтерв΄ю Ден Сяопіна»)

§   Які завдання ставило перед собою китайське керівництво,розпочинаючи реформи?

§  Чому реформи були розпочаті з сільського господарства?

§  Якими були наслідки цих реформ?

§  Говорячи про перспективи розвитку Китаю Ден Сяопін часто вживав відоме прислів΄я:

« Не має значення якого кольору кішка – чорного чи білого,аби вона добре ловила  мишей»

§  Як ви думаєте, що при цьому мав на увазі основоположник  реформаторського курсу в Китаї?

Перетворення  КНР на провідну державу

 Зробіть хронологічний ланцюжок подій,поставивши в кружечках відповідні букви

Проголо-шення КНР

 

 

 

 

А) початок «великого стрибка»

Б)смерть Мао  Цзедуна
В)початок «культурної революції
Г)Курс на реформи
Д) початок реформ системи управління у сфері науки та техніки

5.   Китай на рубежі століть

 Китай є першою у світі державою за кількістю населення (20%). У Китаї відбувається зростання економіки на 7-12%. Китай є ядерною державою. Китай багатий на вугілля,графіт,вольфрам., газ,нафту,марганець,залізну руду,золото,молібден, алюмінєві руди У Країні,де панує комуністичний режим,законною є приватна власність.

    У сільському господарстві велике значення має сімейний підряд. На кожну людину припадає не менше 0,1 га,це пов’язане з перенаселенням країни. Для КНР характерні високі темпи економічного розвитку,екстенсивний характер економічного зростання. У КНР відбувається перехід від екстенсивного господарства до інтенсивного господарювання.  Основні проблеми: перенаселення  країни,надлишок трудових ресурсів,загострення соціальних проблем. Основна роль належить КПК,в країні діє багатопартійна система. Країна залучає активно іноземний капітал,впроваджує нові технології, займається космічними дослідженнями. Країна вступила до СОТ. За останні роки  Китай перетворився в світового експортера ,природного споживача  сировинних природних ресурсів. «Дракон ,що тривожить орла» . Так пояснюється протистояння США і Китаю.

§  Багато прихильників комуністичної ідеології бачать  економічних успіхах сучасного Китаю один з останніх аргументів на користь  життєздатності комунізму. Чи поділяєте ви цю точку зору?

§  Існує протилежна думка,що «головною перепоною на шляху прогресу КНР залишається комуністичний режим». Як вважаєте ви?

Якінаслід ки економічних реформ?

·        Зросло виробництво продовольства;

·        Зріс добробут;

·        Розвивався приватний і колективний сектор;

·        Промисловість працює на внутрішній ринок;

·        Ліквідовувались посередники;

·        Змінився стандарт поведінки людей,що прагнули до громадянського суспільства і правової держави;

·        Велась боротьба з негативними явищами: зловживанням влади,корупцією,соціальною напруженістю;

·         Століттями виховувалась повага до кропіткої праці;

·        Було знижені мито на ввезені товари;

·        Стали  ввозити сировину з інших країн,що стимулювало розвиток переробної промисловості

Зовнішня політика  на сучасному етапі

Принципи зовнішньої політики Китаю:

1.     Взаємної поваги суверенітету;

2.     Повага до територіальної цілісності;

3.     Принцип ненападу на інші країни;

4.     Недоторканність внутрішньої політики інших країн;

5.     Мирне існування з іншими країнами

 КНР визнала незалежність України 27 грудня 1991року. Дипломатичні відносини між двома країнами  були встановлені 4 січня 1992року. У березні 1993 було засновано Посольство України в КНР,а Посольство України в КНР функціонує з 1992року. Між країнами укладено 170 угод  та 90 торгових договорів

Підведемо підсумки:

У свій час Наполеон  Бонапарт сказав:

·        «Не будіть Китай. Коли він прокинеться , увесь світ пошкодує  про  це»  Як ви думаєте , що мав на меті французький імператор? Чи поділяєте ви його точку зору?

·        Що спільного ви вбачаєте в масових репресіях в СРСР та  «культурній революції»    в Китаї?

·        Який досвід  Китаю ми могли б використати для стабілізації української економіки ?

  Домашнє завдання: читати параграф  21

Скласти історичний портрет Мао Дзедуна, Дена Сяопіна ( на вибір), завдання рубрики "Мислимо творчо..." с. 157 ( на вибір) письмово

                                                                                                                                                                                                                        

Початок другої світової війни всі асоціюють з нападом Німеччини на Польшу 1 вересня 1939 року. Проте всі забувають, що Китай вів важку війну з 1937 року з однією з країн "вісі" - Японією. Японо-китайська війна (1937-1945) - це одна з найкривавіших і найтрагічніших сторінок Другої світової війни

Відеоурок з теми:.

Особливості розвитку Японії та Китаю у міжвоєнний період.

Особливості розвитку Японії та Китаю у міжвоєнний період.

Пригадайте :

Які зміни відбулися в Японії наприкінці XIX ст.?

• Охарактеризуйте результати Синьхайської революції в Китаї.

• Назвіть позитивні й негативні наслідки британського правління в Індії.

1. Японія

Оголошуючи в серпні 1914 р. війну Німеччині, Японська імперія плекала надію розширити свій вплив у Китаї, на Далекому Сході й отримати німецькі володіння в зоні Тихого океану. На другому році війни Японія висунула Китаю «21 вимогу», задоволення яких фактично перетворило б країну на колонію. Після війни японців спіткало гірке розчарування Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. проголосила в Китаї політику «відчинених дверей», тобто рівних можливостей для всіх країн. І хоча Японія мала на Тихому океані третій за потужністю (після США й Великої Британії) військово-морський флот, вона вважала себе несправедливо ображеною західними державами, насамперед Сполученими Штатами Америки.

У міжвоєнний період у Японії відбувалася мілітаризація економіки, державних інституцій і суспільної свідомості населення. Генералітет намагався скористатися складністю післявоєнного життя задля пробудження «самурайського духу» і мілітаристських настроїв. Ідея створення японської колоніальної імперії була близька широким верствам населення. Хірохіто (регент, а з 1926 р. — імператор Японії) не втручався у відносини армійської верхівки з парламентом, балансуючи між цими двома силами.

Військові переконували співгромадян, що в умовах нав’язування колишніми союзниками Японії «несправедливих» договорів потрібно накопичувати сили для «відновлення справедливості», а поки що приховувати справжні наміри Японії на міжнародній арені.

Ідеологічним обґрунтуванням нагнітання мілітаристських настроїв була ідея про «божественне походження Японії».

• Ознайомтеся з матеріалом з газети «Майніті». Якою, на Вашу думку, була мета такого викладання історії Японії? Чи вважаєте Ви прийнятним і правильним підхід до вивчення національної історії в школі, який існував у Японії в міжвоєнний період?

«Японським дітям розповідали не історичні факти, а міфи. їх учили, що Японія — священна земля, якою споконвічно управляє династія нащадків Дзімму. Їх примушували заучувати девіз Дзімму: “Вісім кутів світу під одним дахом”».

(Цит. за: Овчинников В. Горячий пепел. — М. : Правда, 1986. — С. 203-204)

• Знайдіть на політичній карті світу в атласі території, зазначені на схемі. Який висновок Ви можете зробити про зовнішню політику тогочасної Японії?

У центрі шкільної карти «Сусіди Японії» було позначено японську столицю Токіо, а довкола неї п’ять кіл, які означали етапи експансії Японії.

Спекуляції щодо соціальних проблем, звернення до самурайського минулого й залякування стали складовими дій мілітаристів. У травні 1932 р. група молодих офіцерів організувала заколот з метою встановлення в країні військової диктатури. Спроба виявилася невдалою, але вона сприяла збільшенню фінансової допомоги від великого японського бізнесу мілітаристам, насамперед пов’язаного з виробництвом зброї.

Мілітаристи, які претендували на роль об’єднавчого центру всіх народів Азії, активно пропагували за кордоном ідеї про переваги азійської раси над іншими.

• Порівняйте наведені в історичних джерелах причини мілітаризації Японії. Який із цих підходів Ви вважаєте найпереконливішим? Можливо, Ви маєте власний погляд на цю проблему?

«Якими мають бути наслідки впливу західної цивілізації на примітивне сільське населення, яке століттями звикло плодитися, наскільки дозволяли його злиденні засоби до існування? ...Японська соціальна структура почала змінюватися, приріст населення різко збільшився. ...За таких обставин Японія мала або... переконати решту світу торгувати з нею, або завоювати додаткові території, ресурси, ринки за допомогою зброї».

Арнольд Тойнбі, англійський історик (Дослідження історії. — К.: Основи, 1995. -Т.2.- С. 174)

«Зростаюча симпатія Японії до європейських країн з авторитарними формами правління є ще одним чинником... беззаперечного панування військових в уряді Японії».

З листа Джозефа Грю, посла США в Японії, до державного секретаря США від 2 грудня 1938 р. (Год кризиса. 1938-1939: Документы и материалы. — М., 1990. — Т. 1. — С. 125)

«Агресивний японський паназіатизм... планово й свідомо прямує до господарської гегемонії й політичного протекторату над азійським суходолом. ...Токіо вживає всіх зусиль, щоб у цьому найсхіднішому закутку азіатського суходолу... під панконтинентальним гаслом “Азія для азіатів!” подолати господарське переважання там європейських великодержав».

Ольгерд Бочковський, український етнолог (Вступ до націології. — Мюнхен: УТГІ, 1991-1992. - С. 313-314)

Кульмінацією мілітаризації став «інцидент 26 березня» 1936 р., коли група офіцерів спробувала захопити владу в країні. Заколот було придушено, але частково він усе ж досяг мети — влада пішла на зближення з військовими, яких підтримували ділові кола, засоби масової інформації та чиновники. Вони готували націю до експансії в Азію й до війни проти Заходу. Свідченням нового курсу в зовнішній політиці став вихід Японії з Ліги Націй та агресивні акції на міжнародній арені.

Зовнішньополітична експансія Японії була спрямована на Маньчжурію, у яку японці вторглися в 1931 р., і на весь Китай. У Китаї японський експансіонізм зіткнувся з радянським. Наприкінці 1930-х років між військами СРСР та Японії відбулися локальні збройні сутички в районі озера Хасан і річки Халхін-Гол.

У 1936 р. Японія уклала пакт з Німеччиною та Італією, а навесні 1941 р. підписала з СРСР договір про нейтралітет. Японська промисловість перейшла на військову продукцію, країна готувалася до активної участі в майбутній світовій війні.

2. Китай

У 1914 р. президент Китаю Юань Шікай, який прийшов до влади на хвилі Синьхайської революції, розпустив парламент. Країна вступила в півстолітній період внутрішніх воєн. Після смерті Юань Шікая його політичний опонент Сунь Ятсен відновив свої політичні позиції. У 1924 р. він уклав неформальний союз з Комуністичною партією Китаю (КПК) для об’єднання країни та звільнення її від японського впливу. Національна революція набирала обертів. У 1925 р. в м. Гуанчжоу був сформований Національний уряд Китаю, а головнокомандувачем Народно-революційної армії (НРА) було призначено Чан Кайши.

Чан Кайши (1887-1975) — президент Республіки Китай (з 1949 р. — Тайвань) у 1928-1975 рр. Певний час жив у Японії. У 1911 р. повернувся до Китаю палким прихильником Сунь Ятсена (з 1918 р. член Гоміньдану) і невдовзі очолив республіканську військову академію, яка відіграла важливу роль в організації Національної революційної армії. У 1926 р. був призначений головнокомандувачем НРА.

Національний уряд розпочав збройну боротьбу за об’єднання країни. Під час Північного походу НРА (1926-1928) 150-тисячне військо Чан Кайши захопило міста Ухань, Нанкін і Шанхай. Китайці вважали Чан Кайши героєм. У квітні 1927 р., вирішивши, що немає потреби в єдиному з комуністами фронті, Чан Кайши створив у Шанхаї власний Національний уряд, який контролював третину території Китаю. Розпочалася боротьба за владу між КПК і Гоміньданом.

Під контролем створеної китайськими комуністами Червоної армії перебувала стратегічно важлива північна провінція Шеньсі. У центральній частині країни комуністи розпочали партизанську війну проти гоміньданівського уряду.

Національний уряд, який перебрався з Шанхая до Нанкіна, проводив на підконтрольній йому території економічні реформи, розвивав транспорт, зв’язок та освіту. Однак уряд потерпав від нестачі грошей та інфляції. Понад 70 % бюджету витрачали на гоміньданівську армію, яка налічувала майже 2 млн осіб. Уряд швидко втрачав підтримку народу. Надії Чан Кайши на фінансову допомогу великих землевласників і воєначальників виявилися марними, адже зміцнення центральної влади не відповідало їхнім інтересам.

Політичні вигоди отримали великі міста, проте більшість китайців проживала в селах і зовсім не відчула позитивного впливу реформ. Уряд був непопулярним, а місцева влада слабкою. У провінції, як і раніше, порядкували місцеві лідери й воєначальники, процвітало хабарництво.

Серйозним прорахунком Національного уряду було те, що він не зумів установити контроль над територією, яку утримували комуністи. Чан Кайши зробив кілька спроб захопити проголошену комуністами в 1931 р. «Шеньсійську республіку» (1/6 території Китаю). Проведена там земельна реформа, з одного боку, додала комуністам популярності серед селянства, а з іншого — налаштувала селян проти Національного уряду.

Після того як «Шеньсійська республіка» зазнала в 1934 р. поразки, 100-тисячна китайська Червона армія вирушила в «тривалий похід» (жовтень 1934 р. — жовтень 1935 р.). Після декількох поразок військове керівництво на початку 1935 р. перейшло до Мао Цзедуна. Він зробив ставку на селян і рішуче повів військо у малозаселені райони поблизу Шанхая.

Мао Цзедун (1893-1976) — китайський державний діяч. Народився в заможній селянській родині. Під час Синьхайської революції 1911 р. служив в армії, потім продовжив навчання. Здобувши освіту, переїхав до Пекіна, де працював у бібліотеці університету. Один із 12 засновників Комуністичної партії Китаю; засновник окремої течії в комуністичному русі — маоїзму.

Пройшовши за рік з боями понад 9,5 тис. км, Мао Цзедун вивів з оточення до м. Унань в Шанхайській провінції 6-тисячний загін. Згодом основні сили китайської Червоної армії з’єдналися з іншими її групами. Після завершення походу в живих залишилося майже 30 тис. червоноармійців.

Зовнішні обставини, насамперед експансія Японії в 1931 р. в Маньчжурію та проголошення там держави Маньчжоу-го, змусили китайських політиків припинити громадянську війну й згуртувати всі патріотичні сили для захисту країни від японської агресії. У грудні 1936 р. був створений Об’єднаний фронт КПК з Гоміньданом. Національним лідером війни проти Японії залишався Чан Кайши, адже його думку враховували керівники великих держав

1925-1927 рр. — революційна війна за об’єднання Китаю.

1936 р. — утворення Об’єднаного фронту КПК з Гоміньданом.

1936 р. — Антикомінтернівський пакт між Німеччиною, Італією та Японією.

1. Розкрийте зміст історичного поняття «гандизм».

2. Зважаючи на внесок Японії в перемогу союзників у Першій світовій війні, чи мала, на Вашу думку, країна підстави вважати себе ображеною західними державами?

3. Яку мету ставили перед собою мілітаристські кола Японії в зовнішній політиці країни?

4. У чому полягали причини протистояння між двома партіями соціалістичної орієнтації — КПК і Гоміньданом, що призвело до громадянської війни в Китаї?

5. Об’єднаний фронт гоміньданівців і комуністів був, на Вашу думку, закономірним етапом у розвитку китайської революції чи вимушеним кроком з боку обох політичних сил? Аргументуйте Вашу точку зору.

     Домашнє завдання : читати параграф21-22, вчити нові поняття теми.

 

Японія. Повоєнне реформування держави.

 Японія. Повоєнне реформування держави.

Словникова робота: репарація, японське «економічне диво», політика «Трьох «Д», демократизація, декартелізація, демілітаризація

            Повторимо вивчений матеріал    LearningApps

https://learningapps.org/display?v=prd1rdhnn18 

       Вивчаємо нову тему

     Інтерес до Японії в усьому світі величезний. Вражаючі досягнення Країни висхідного сонця, особливо в економіці, загальновідомі і привертають до себе пильну увагу, викликають змішані почуття: від подиву і захоплення до заздрості і побоювання. Дійсно, як це вдалося Японії, яка зазнала жорстокої поразки у війні, що зазнала величезний матеріальний і моральний збиток, практично протягом життя одного покоління не тільки піднятися з руїн і розрухи, а й перетворитися на першокласну економічну державу, лідируючу в багатьох областях промисловості і торгівлі, науки і техніки?

Культурологи порівнюють японський національний характер з очеретиною, яка згинається під поривами вітру, зливи, бурі, а потім випрямляється. Японський народ протягом століть переживав і нині переживає стихійні лиха: руйнівні землетруси, повені, цунамі тощо. Він навчився терпляче долати перешкоди, труднощі лише загартовували волю людей. Усі ці риси національного характеру — мужність, терпіння, гнучкість — яскраво проявилися в післявоєнний період

Робота над поняттям

Репарація – повне або часткове відшкодування збитків, завданих державі, що перемогла у війні, за рахунок переможеної держави, яка розв'язала війну.

Японське «Економічне диво» — явище стрімкого росту японської економіки з середини 1950-х років до нафтової кризи 1973 року.

Політика «Трьох «Д» - демократизація, демілітаризація, декартелізація.

Демократизація – запровадження демократичних принципів, перебудова держави на демократичних основах.

Демілітаризація – заборона мати воєнну промисловість і зброю, роззброєння держави.

Декартелізація – законодавче обмеження з боку держави концентрації економічного потенціалу у вигляді картелів, синдикатів, трестів та інших монополістичних об’єднань.

Запам'ятайте дати:

• 3 травня 1947 р. — набрання чинності конституцією Японії.

• 7 вересня 1951 р. — підписання Сан-Франциської мирної угоди.

Оскільки Японія була країною-агресором і зазнала поразки у Другій світовій війні, то її територія була окупована військами США на чолі з Д. Макартуром (1945–1952). На окупованій території американцями провадилася політика «Трьох "Д”»: демократизація, демілітаризація, декартелізація. Водночас було проведено аграрну реформу, яка передбачала націоналізацію надлишків землі і продаж її державою на пільгових умовах орендарям.

1947 р. була прийнята нова Конституція, яка проголошувала суверену владу народу (зберігався інститут імператора як символ держави та єдності нації), законодавча влада належала парламенту, який обирав уряд, гарантувалась рівність громадян перед законом, Японія відмовлялась від утримання регулярної армії як засобу війни і створення сил самооборони.

Робота з історичним джерелом

Документ

«У 1951 р. в Сан-Франциско було підписано мирний договір Японії із США та їх союзниками у війні (окрім СРСР). Згідно з договором:

• було визнано повний суверенітет японського народу над Японією та її територіальними водами; припинено стан війни учасників договору з Японією;

• Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від прав та претензій на Корею, Тайвань, острови Пенхуледао, Південний Сахалін та частину Курильських островів (але при цьому не зазначалося, що ці острови повертаються КНР та СРСР);

• обсяги репарацій не було визначено і питання про них належало до сфери двосторонніх відносин тих чи інших країн з Японією;

• за Японією було визнано право на індивідуальну і колективну оборону і домовленості про можливість розміщення або збереження іноземних збройних сил на її території».

Запитання та завдання:

1. Назвіть територіальні втрати Японії. На користь яких країн вони відбулися?

2. Як ви вважаєте, чому СРСР не взяв участі у підписанні цього договору?

3. Чи був визначений обсяг репарацій?

Висновок. Сан-Франциська система договорів перетворила Японію на союзницю США, що, у свою чергу, погіршило її взаємини з СРСР. Лише в жовтні 1956 р. у Москві було підписано Спільну декларацію СРСР та Японії, яка юридично припиняла стан війни між державами та проголошувала відновлення миру і добросусідських відносин між країнами. Мирний договір так і не було підписано.

Проблему Південнокурильських островів не розв’язано й досі.

Японське «економічне диво»

Японія вийшла з війни зі зруйнованою промисловістю, зубожілим сільським господарством і практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за винятком кам’яного вугілля), та вже наприкінці 1960-х років посіла друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х років — і за обсягом ВНП. Протягом 1955-1973 pp. темпи зростання японської економіки були найвищими у світі — майже 11 % на рік. Це явище отримало назву японського «економічного дива».

Великого значення для розвитку Японії набули реформи, проведені під керівництвом американських окупаційних властей.

Важливу роль у повоєнній відбудові японської промисловості відіграла грошова допомога США.

Кошти США, а також внутрішні накопичення капіталу дали змогу Японії повністю оновити обладнання в промисловості та створити принципово нові види виробництва.

У 1960 р. правляча ліберально-демократична партія запропонувала план подвоєння національного прибутку («план Ідзангі»), розрахований на 10 років. Згідно з ним, Японія повинна була зайняти перше  місце у світі в кількох галузях промисловості, підвищити якість своїх товарів, випускати їх у такій кількості, що дасть змогу отримувати великі прибутки за рахунок експорту. Щоб реалізувати план, різко знизили податки та ставки банківського кредиту, тобто розміри відсотків, що їх сплачують бізнесмени за отриману позику. Завдяки цьому зросла ділова активність підприємців, які охоче розширювали виробництво, прискорюючи в такий спосіб здійснення японського «економічного дива».

Підвищення ефективності праці в сільському господарстві вивільнило робочі руки, необхідні для промисловості, що сприяло швидким економічним перетворенням у країні.

Японці використовували зарубіжні наукові досягнення; закуповували патенти і ліцензії на наукові відкриття й оригінальні технології, вони вміло пристосовували їх до своїх можливостей, отримуючи величезні прибутки.

Велике значення мало й те, що Японія не витрачала великі кошти на оборону. Витрати на «сили самооборони», які лише наприкінці 1960-х років зросли до 247 тис. військовослужбовців, не перевищували 1 % бюджету.

Упродовж повоєнних років японські робітники працювали більше та значно інтенсивніше, аніж у багатьох інших країнах, за досить скромну винагороду. Лише наприкінці 1980-х років заробітна плата японців досягла рівня розвинених країн (19,5 доларів за годину в 1988 р.). Працелюбність і дисциплінованість стали традиційними в японському суспільстві, де мірилом людської гідності є не багатство, а сумлінне ставлення до праці та навчання.

Японію вирізняє висока ефективність державного регулювання економічного розвитку, високий ступінь координації зусиль між державою та приватним бізнесом на стадії вироблення принципових рішень з економічних питань, що полегшує їх практичну реалізацію.

Робота зі схемою

Причини розвитку Японії

Підсумок. Бурхливий повоєнний економічний розвиток Японії перетворив її на один із трьох центрів сучасної світової економіки нарівні із США та Західною Європою. У середині 80-х років її частка у світовому валовому продукті сягнула 10 %.

Внутрішня та зовнішня політика Японії

Умови розвитку японської економіки в 1970-і роки докорінно змінилися. Зміни були зумовлені американським урядом, який хотів захистити американський долар.  Японія змушена була піти на різке підвищення курсу єни, перейти до її «плавання». Конкурентоспроможність японських товарів на зовнішніх ринках значно знизилася. У середині 1970-х років розпочалася енергетична криза, спричинена підвищенням ціни на нафту майже в 5 разів. «Нафтовий шок» став поштовхом до економічної кризи, яка охопила більшість розвинених держав. Зниження промислового виробництва в Японії в ті роки дорівнювало 19,3 %, тоді як у США - 13,5 %, ФРН - 11,2 %.

Наслідком кризи стало розроблення нової стратегії розвитку японської економіки. Ставку було зроблено на енерго- та матеріалозбережні технології.

У ці роки розпочалося широке застосування електронно-управлінських засобів у промисловості та сфері послуг. Технотроніка, мехатроніка, інформатизація почали визначати практичну діяльність корпорацій. Ці поняття означали першочергове виготовлення та застосування роботів-маніпуляторів, верстатів із числовим програмним управлінням, розвиток інформаційної індустрії. Електронні фірми Японії, що випускають мікропроцесори, контролюють 60-90 % світового ринку окремих їх видів. Від середини 1980-х років Японія потіснила США з позицій провідного виробника найсучасніших інтегральних схем, різних видів лазерів, оптичних волокон тощо.

Перебудова структури економіки в 1990-і роки проходила також у напрямі зростання ролі інформаційних технологій. Японія стала світовим лідером у розвитку галузей, що пов’язані з новітніми технологіями виробництва, використанням передових досягнень науки. Безумовно, японська економіка має свої слабкі місця, зокрема це значний державний борг, високі податки (податок з доходу становить 65 % і є найвищим у світі), значне державне втручання в економічні процеси. Однак вона має найважливішу перевагу: уміє швидко адаптуватися до умов, що змінюються. Ця обставина неодноразово допомагала країні долати труднощі як в попередні роки, так і після руйнівного землетрусу навесні 2011 p., що призвів до катастрофи на атомній електростанції «Фокусіма».

У політичній сфері ситуація в країні стабільна. Правляча ліберально-демократична партія, як і країна в цілому, уміє пристосовуватися до нових умов.

Швидкі темпи промислового розвитку змусили японців переглянути зовнішньоекономічний курс. До середини 1960-х років японський уряд здійснював політику обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок і сприяння національній буржуазії у вивезенні товарів. З середини 60-х років Японія на зовнішньополітичній арені прагне налагоджувати рівноправні та взаємовигідні відносини з усіма країнами світу. Її головним стратегічним партнером упродовж усіх повоєнних років залишаються США.

Узагальнення та систематизація знань- дайте відповіді на запитання 

1. Які чинники сприяли японському «економічному диву»?

2. Визначте основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Японії після війни?

3. Які галузі японської економіки є найбільш конкурентоспроможними?

4. Порівняйте економічні реформи повоєнного часу в Японії та Німеччині. Що між ними спільного?( це завдання виконайте письмово в робочих зошитах)

       Домашнє завдання : читати параграф 20, дати відповідь на запитаня № 4(дивись вище)