Озера Євразії (найбільші)

 

Тема Найбільші озера Євразії

Мета ознайомитися із найбільшими озерами Євразії.

План

1. Ладозьке озеро
2. Каспійське море
3. Байкал
4. Озеро Мертве море


Озера на материку розміщені нерівномірно. Багато озер утворилося на півночі Європи, де численні улоговини земної кори були поглиблені давнім льодовиком. Такі тектонічно-льодовикові озера мають складні обриси і значні глибини, вони стічні і мають прісну воду. Так утворилося найбільше озеро Європи – Ладозьке.

Ладозьке озеро

Площа поверхні  18 400 км²
Середня глибина 70 м
Макс. глибина 260 м
Розмір 219×138 км
Обьєм 3 908 км³
Витікають річки – Нева

 

Площа водного дзеркала становить 18,4 тис км². Пересічна глибина складає 225 м, але максимальна сягає відмітки в 380 м. На озері знаходиться близько 660 островів загальною площею 435 км². Рівень поверхні озера на 5 м вище за рівень моря.

Приблизно 85% притоку частини водного балансу дає приток річкових вод, 13% — атмосферні опади і 2% — приток підземних вод. Близько 92% видаткової частини балансу йде на стік Неви, 8% — на випаровування з водної поверхні.

Серед найпоширеніших риб слід відмітити сиг, корюшку та ряпушку.

По озеру здійснюється судноплавство, воно є частиною Волго-Балтійського і Біломоро-Балтійського водних шляхів. Через складну навігацію біля південних берегів були збудовані обвідні канали (Ладозький канал).

В басейні Ладозького озера близько 50000 озер и 3500 річок довше за 10 км.

Ладога має 48 видів риби. Серед них плітка, лящ, судак, окунь звичайний, йорж звичайний, ендемічний вид корюшки, два вида Coregonus albula (ряпушка), вісім видів сигу, лососеві та Acipenser sturio (атлантичний осетер). Вилов риби коливається між 4,900 й 6,900 тонн на рік.

Ладога має власний ендемічний вид кільчастої нерпи — ладозька нерпа. З початку 1960-х Ладога зазнає евтрофікацію(цвітіння води). Нижньосвірський заповідник розташовано на півночі озера у гирлі річки Свір.
У міжгірних долинах Центральної Європи льодовики, що спускалися з гір, утворили досить великі і глибокі льодовикові озера. Наприклад, Женевське озеро.

 
Женевське озеро

Більшість великих озер Азії, зосереджена не у вологих, а в посушливих областях. Це пояснюється тим, що сучасні озера успадкували свої улоговини від давніх, значно більших водойм, які існували колись при більш вологому кліматі. Такими залишковими озерами є Каспійське і Аральське, які за свої значні розміри називають морями.

Каспійське море

Площа поверхні 371 000 км²
Висота над рівнем моря −28 м
Середня глибина 184 м
Макс. глибина 1025 м
Об'єм 78 200 км³

 

Каспійське море – найбільше безстічне солоне озеро на Землі. Під час штормів на ньому здіймаються хвилі заввишки 17 м. Глибина озера-моря також вражає – подекуди  понад 1 000 м. А солоність вод невелика – 12 ‰, що пояснюється впадінням в нього великих і повноводних річок.

Як і в Чорне море, Каспійське море являє собою залишки стародавнього Паратетис моря Paratethys, яке входило в систему Океан Тетис десятки мільйонів років тому. Каспій має океанічне походження — його ложе складено земною корою океанічної типу, сформоване приблизно 10 мільйонів років тому, коли формувалося Сарматське море. І остаточно втратило зв'язок зі світовим океаном, приблизно 5,5 мільйонів років тому в результаті тектонічного підйому і падіння рівня води Сарматського моря, яке розділилась на дві частини — Каспійське море і Чорне море. Ще в часи останнього зледеніння, приблизно 20 тисяч років тому, площа Каспійського моря була вдвічі більшою за сучасну

Озеро Балхаш

Велике озеро Балхаш цікаве тим, що у західній частині має прісну воду, а у східній – солону. Пояснюється це тим, що західна частина озера опріснюється водами численних річок, які туди впадають.

Байкал

Байкал – найглибше озеро земної кулі (1 620 м).
Його улоговина має тектонічне походження: озеро займає глибокий грабен – вузьку западину земної кори з крутими схилами. Байкал унікальний не тільки глибиною. Він має найчистішу прісну воду на планеті, в якій розчинено дуже мало мінеральних речовин. Цікаво й те, що в озеро впадають сотні річок, а витікає лише одна – Ангара.

Походження Байкалу до цього часу викликає наукові суперечки. Вік озера вчені традиційно визначають у 25-35 млн років. Цей факт також робить Байкал унікальним природним об'єктом, тому що більшість озер, особливо льодовикового походження, живуть у середньому 10-15 тис. років, а потім заповнюються мулистих опадами і заболочуються.

 

Проте існує також версія про молодість Байкалу, висунена доктором геолого-мінералогічних наук Олександром Татариновим в 2009 році, яка отримала непрямі підтвердження під час другого етапу експедиції «Світів» на Байкалі. Зокрема, діяльність грязьових вулканів на дні Байкалу дозволяє вченим припускати, що сучасна берегова лінія озера має всього лише 8 тисяч років, а глибоководна частина озера — 150 тисяч років.

Поза сумнівом лише те, що озеро розташоване в рифтовій западині і за будовою схоже, наприклад, з басейном Мертвого моря. Одні дослідники пояснюють утворення Байкалу його розташуванням у зоні трансформного розлому, інші припускають наявність під Байкалом мантійного плюму, треті пояснюють утворенням западини пасивним рифтінгом в результаті колізії Євразії і Індостану. Як би там не було, перетворення Байкалу триває до цього часу — в околицях озера постійно відбуваються землетруси. Є припущення про те, що просідання западини пов'язано з утворенням вакуумних вогнищ внаслідок виливання базальтів на поверхню (четвертинний період).

Озеро Байкал є наслідком тектонічних процесів та розломів на межі Сибірської платформи одного боку і з іншого гір Центральної Азії. Ці процеси були доволі активними в третинному періоді, що робить озеро Байкал є найстарішим з існуючих у світі (двадцять п'ять мільйонів років). Ці ж процеси відбувалися і протягом четвертинного періоду й до наших днів (понад 30 потужних землетрусів зареєстровані у ХХ-му столітті). Тектонічні рухи призвели до проекту дна озера, в якому накопичений великий шар опадів, та до цього часу відбувається його формування.

Величина розломів визначає три основних часові рівні по яким проходили розломи:
•    на півночі це западина і глибокі області розлому на глибині 890 метрів нижче рівня води і розташований між мисами Елохін і Покойнікі.
•    на півдні глибокі області розлому на глибині 1432 м нижче рівня води, в районі, розташованому між річками Перейомна та Мішіха.
•    центральний розлом є найглибшим, розташований в районі на схід від острова Ольхон між Іжмей і Хара-Кузгун досягаючи глибини 1637 метрів.
Район Байкалу (так звана Байкальська рифтова зона ) належить до території з високою сейсмічністю: тут регулярно відбуваються землетруси, сила більшої частини яких становить один-два бали за шкалою інтенсивності МСК-64.

Озеро Мертве море

Озеро Мертве море так само розташовується у тектонічній западині. Хоча його розміри невеликі, проте глибина значна. Улоговина озера, яка лежить на 395 м нижче рівня Світового океану, є найнижчим місцем земного суходолу. Мертве море – найсолоніше озеро світу, солоність якого досягає 400 ‰.  Солоність води така велика, що якби вона висохла, на дні залишився б шар солі завтовшки 21 м. За це озеро дістало назву – “сільничка світу”. Велика солоність виключає можливість існування живих істот, тому воно й називається „мертве”.

А ви знали, що …?

 Походження назви озера Байкал точно не встановлено. Нижче наведені найбільш поширені версії походження топоніма «Байкал»:
Бай-Куль ( тюрк. ) — багате озеро
Байгаал-Далай ( монг. ) — багатий вогонь
Бей-Хай ( кит. ) — Північне море
Перші російські землепрохідці Сибіру вживали евенкійську назву «Ламу» (море). З другої половини XVII століття росіяни переходять на назву, прийняту в бурятів, — «Байгаал» (вимовляється як «Бейгхел»). При цьому вони лінгвістично пристосували його до своєї мови, замінивши характерне для бурять «ґ» на більш звичне для російської мови «к», в результаті чого остаточно склалося сучасна назва.

Перевір себе

1. Яке походження мають озера-моря?
2. Чому Байкал відзначається великими глибинами?