Сталінська модель соціалізму та її втілення в Угорщині та Румунії

Завдання №1 Теоретичний блок

ТЕМА: Сталінська модель соціалізму та її втілення в Угорщині та Румунії

Прочитати нижче наведений текст. Виписати основні дати, поняття, та історичних постатей до цієї теми.

Переглянути відео з теми в теоретичному блоці.

1. СТАЛІНСЬКА МОДЕЛЬ СОЦІАЛІЗМУ В УГОРЩИНІ

Під час Другої світової війни (у грудні 1944 р.) антифашистські сили створили Угорський національний фронт незалежності (УНФН). Політрада УНФН сформувала коаліційний уряд і призначила прем'єр-міністром генерала Бела Міклоша. 20 січня 1945 р. уряд Б. Міклоша підписав угоду про перемир'я із СРСР, США, Великою Британією й оголосив війну Німеччині.

Бела Міклош

На початку квітня 1945 р. завершилося вигнання Червоною армією гітлерівських військ з Угорщини, і влада УНФН та його уряду поширилася на всю країну.На парламентських виборах у листопаді 1945 р. беззаперечну перемогу здобула Партія дрібних сільських господарів (ПДСГ). 1 лютого 1946 р. парламент проголосив Угорщину республікою. Протистояння Угорської комуністичної партії - Угорської партії трудящихся (УПТ) і ПДСГ стало неминучим.

Матяш Ракош

Прийшовши до влади лідер УПТ Матяш Ракоші, відстоюючи принципи сталінізму, форсував «соціалістичні перетворення» у країні.

Комуністичний режим форсованими темпами здійснював індустріалізацію, впроваджував централізоване планування економічної діяльності. У сільській місцевості насильницькими методами проводив колективізацію. Влада жорстоко розправлялася з будь-якими виявами інакомислення.

У травні 1953 р. Москва на посаду прем'єр-міністра рекомендували Імре Надя, який очолив уряд.

Імре Надь

З 1953 р. Імре Надь став головним критиком курсу Ракоші. Розпочалася демократизація громадського життя. Однак у протиборстві з Ракоші Надь програв і втратив посаду прем'єр-міністра. Його обвинуватили в «ревізіонізмі» і «націоналізмі».

Криза командно-адміністративної системи в Угорщині тривала. Ім'я Ракоші викликало загальну ненависть. У липні 1956 р. М. Ракоші усунули з посади першого секретаря ЦК УПТ. Його наступники намагалися проводити реформи, однак напруженість у суспільстві наростала.

2. УГОРСЬКЕ АНТИКОМУНІСТИЧНЕ ПОВСТАННЯ 1956 р.

У середині 1950-х років опозиція вимагала проведення вільних виборів, звільнення політв'язнів, уведення багатопартійної системи, реформ у сільському господарстві, утворення уряду на чолі з реформатором І. Надєм.

На бік протестувальників перейшла столична поліція і деякі частини столичного гарнізону.Під цим тиском комуністичне керівництво Угорщини погодилося на те, щоб прем'єр-міністром призначили Імре Надя.

Водночас з метою «відновлення порядку» влада звернулася до СРСР із проханням увести війська в Будапешт.

25 жовтня 1956 р. перед будинком парламенту зібралося 10 тис. осіб. Влада відкрила вогонь по демонстрантах, було вбито близько 100 осіб. На вулицях і площах столиці розпочалися бої.

Подробиці

28 жовтня 1956 р. уряд І. Надя оголосив про припинення вогню і початок переговорів із СРСР щодо виведення радянських військ із Угорщини. До 30 жовтня радянські війська вивели із столиці, органи держбезпеки розформували. Проте повстання, вже неконтрольоване, тривало. Натовп катував і вбивав десятки комуністів і співробітників органів держбезпеки. Перервалось залізничне сполучення, припинили роботу аеропорти, не працювали магазини й банки. Повстання перекинулося на інші міста Угорщини. У країні наростав хаос.

1 листопада І. Надь заявив, що Угорщина виходить з Організації Варшавського договору, і звернувся до ООН із проханням визнати її нейтральною державою. Після цього вночі проти 4 листопада 1956 р. радянські війська ввійшли в столицю Угорщини.

Радянський танк на вулицях Будапешта

Учасники повстання повалили пам'ятник

Було оголошено про створення Угорського революційного робітничо-селянського уряду на чолі з Янушом Кадаром.

Уряд виступив зі зверненням до населення країни, у якому йшлося про необхідність захистити «владу народу і незалежність країни від західних держав і “контрреволюціонерів”».

Народна революція в Угорщині потопала в крові. У ході боїв на вулицях Будапешта й інших міст, що точилися до 11 листопада 1956 р. (а в окремих місцях — до початку 1957 р.), загинуло понад 700 солдат Радянської армії та близько 2,5 тис. повстанців. Більш як 130 тис. угорських громадян залишили країну.

21 листопада Імре Надя, який переховувався в югославському посольстві, заарештували й вивезли до Румунії, а згодом стратили.

Події 1956 р. виявилися повчальними для нового угорського керівництва. Януш Кадар, лишаючись прихильником марксизму-ленінізму, обрав шлях національної згоди, компромісів і поступових реформ.

3. УГОРЩИНА в 1960-1980-х роках

У 1960-ті роки в країні ліквідували директивне планування і впроваджували економічні методи господарювання. Державна і кооперативна власність зрівнювалися в правах. Ринок швидко наповнився товарами.

У 1960-1970-ті роки спостерігалася певна лібералізація громадського життя: на виборах висували декілька кандідатів на мандат, істотно розширили функції місцевого самоврядування. Однак реформаторський курс із середини 1970-х рр. почав вичерпуватися, а кризові явища наростали.

У середині 1980-х років економіка опинилася у скрутному становищі, що загострювалося значною зовнішньою заборгованістю. Однак керівництво країни до кінця 1980-х не наважувалося розпочати докорінні перетворення.

4. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РУМУНІЇ

20 серпня радянські війська розпочали наступ на м. Бухарест. 23 серпня почалося антифашистське повстання в столиці. Король Румунії Міхай I віддав наказ про арешт глави фашистського уряду маршала Іона Антонеску та сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині.

Війська 2-го Українського фронту вступають на територію Румунії, березень 1944 р.

У жовтні 1944 р. на базі патріотичного антифашистського блоку створили Національно-демократичний фронт (НДФ), у якому домінуючий вплив мали комуністи і соціал-демократи. СРСР надавав усебічну моральну, фінансову й військову підтримку.

У 1946 р. на парламентських виборах, сфальсифікувавши їхні результати, перемогу здобули комуністи.Король Міхай I, опинившись в ізоляції, змушений був 30 грудня 1947 р. зректися престолу. Країна була проголошена Румунською Народною Республікою (РНР).

У лютому 1948 р. комуністи поглинули соціал-демократів. Створена на базі «об'єднання» двох партій Румунська робітнича партія (РРП) будувала свою діяльність на принципах ідеології марксизму-ленінізму. На чолі партії стояв сталініст Георге Георгіу-Деж.

З багатопартійною системою було покінчено. Від початку 1950-х років Румунія взяла курс на розвиток важкої промисловості , у 1962 р. була завершена суцільна колективізація. Нова компартійна диктатура спиралася на політичний терор.

Керівництво Румунії наприкінці 1950-х років почало здійснювати курс на вихід з-під впливу Радянського Союзу. У 1958 р. з Румунії вивели радянські війська. Після смерті в березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК Румунської компартії обрали Ніколає Чаушеску.

Велася боротьба за утвердження диктатури компартії. Для захисту свого режиму Чаушеску створив могутній каральний апарат і систему всеосяжного контролю над громадською думкою і повсякденними діями людей. Захопивши у свої руки командні посади в партії та державі, Чаушеску спирався на своїх близьких і далеких родичів.

У 1986—1989 рр. Румунія знаходилась в глубокій економічній кризі. «Вождь» вживав заходів «затягування поясів» і всіляких обмежень. Холодні квартири, у які лише на три-чотири години подавали газ, гарячу воду; неосвітлені вулиці міст; магазини, що працювали тільки за денного світла; порожні м'ясні прилавки й овочеві базари; нескінченні черги власників автомашин на АЗС — такий був вигляд «розвиненого соціалізму» у країні. У селян відбирали майже всю вироблену продукцію, обмежували площі присадибних ділянок. У Румунії закріпилася офіційна назва цього періоду — «золота епоха Чаушеску».

Однак у країні наростало невдоволення існуючими порядками. У 1987 р. у м. Брашові відбувся «хлібний бунт», жорстоко придушений владою.

Символом румунського соціалізму часів Нікалає Чаушеску можна вважати гігантський Палац Парламенту в Бухаресті. Румунський диктатор прагнув зосередити всі основні державні органи в одній будівлі, що мало полегшити контроль над ними. З іншого боку, Чаушеску бажав безпечного місця для життя, яке могло б витримати навіть ядерний напад.

Ця будівля є результатом зусиль більш як 20 тис. осіб, котрі працювали на її зведенні 24 години в три зміни на добу, протягом семи років, а в пікові періоди, крім того, до будівельних робіт залучали 12 тис. солдатів.

                                Палац Парламенту в Бухаресті

ПодробиціУ результаті побудовано будинок площею 365 000 м2, котрий посідає перше місце в Книзі рекордів Гіннеса як найбільша адміністративна будівля для цивільного використання та третє місце у світі за об'ємом. Це найважчий і найдорожчий будинок у світі.

Загальна площа будівель, які знесли від 1980 р., аби збудувати Народний дім, як його тоді називали, являє собою еквівалент п'ятої частини Бухареста (4,5 км завдовжки і 2 км завширшки), що відповідає кільком районам Парижа і всієї площі Венеції. Перед будівництвом зруйнували 20 церков, 10 тис. будинків, виселили понад 57 тис. сімей.

У результаті, висота палацу сягає 84 м, а підземна його частина — 16 м завглибшки. Будівля має 12 поверхів і 1100 кімнат. У її будівництві використано багато мармуру, кришталю, бронзи та дорогоцінного дерева.

Завданняч учням:  створіть власну порівняльну таблицю положення Угорщини та Румунії,порівнюючи за пунктами. які  Ви оберете для своєї таблиці.                                                                                                    Перевимо набуті знання:                                  Сталінська модель соціалізму в Угорщині